ПЛАН
проведення лекційного заняття з навчальної
дисципліни «Сучасні інформаційні та цифрові технології»
Спеціальність – «015 «Професійна освіта (Цифрові технології)»
Лектор: Семенова А. С.
Курс – 2
Група – ПЦ-22
Лекція- № 1
Тема 1. Роль тренувань і фізичної підготовки у фехтуванні
Питання:
1. Які фізичні якості важливі для фехтувальників?
1.1 Розвиток силових здібностей
1.2 Розвиток швидкісних можливостей
1.3 Розвиток витривалості
2. Які методи запобігання травм у тренуваннях?
Час – 1.5 год
Основна література:
1. Фізичні якості фехтувальників та їх удосконалення_лекція для 2 курсу_Шуберт.pdf (ldufk.edu.ua)
2. Що таке фехтування? Основні правила, екіпірування та суддівство - ⚽ Спортівець (sportovets.com.ua)
Навчальна мета: ознайомити студентів з роллю тренувань і фізичної підготовки у фехтуванні, зокрема для покращення фізичних якостей та запобігання травм
Місцепроведення: Онлайн-заняття
Презентація до лекції: Роль тренувань і фізичної підготовки у фехтуванні.pptx
1. Які фізичні якості важливі для фехтувальників?
Сучасний рівень розвитку фехтування настільки високий, що досягнути успіхів і стабільних результатів без кропітливої роботи над різнобічним і гармонійним розвитком спортсмена не можливо. Атлетичний характер фехтування спонукає мати відмінну фізичну підготовленість, оскільки заняття тільки фехтуванням не дозволяють домогтися різнобічної підготовки. Як високотехнічний і складний вид спорту фехтування потребує розвитку фізичних якостей, які складають базу для удосконалення спортивної майстерності. Чим краще стан здоров'я фехтувальника, чим більше удосконалений руховий апарат, тім більше можливостей відкривається перед ним у володінні складними формами фехтувальних рухів і більшої впевненості у своїх силах на тренуванні та відповідальних змаганнях. Для вирішення складних завдань фізичного удосконалення використовуються фізичні вправи, а також природні фактори загартовування, оздоровлення та гігієнічний режим. Фізична підготовка повинна забезпечити високий загальний рівень розвитку фізичних якостей (сили, швидкості, витривалості, гнучкості та спритності), необхідних для подальшого вдосконалення.
1.1 Розвиток силових здібностей
Однією із найважливіших рухових якостей є сила, що великою мірою визначає рівень розвитку інших фізичних якостей. Так, сила м’язів 4 забезпечує швидкість рухів і відіграє велику роль у роботі, що вимагає витривалості й спритності. Для вирішення завдань силової підготовки в процесі спортивного тренування необхідна наявність певних засобів і методів, що забезпечать необхідний рівень розвитку різних видів сили. До засобів силової підготовки належать як різноманітні вправи з обтяженнями, що чітко дозуються, так і приблизно нормовані, нерегульовані обтяження (як наприклад, біг водою, піском), а також вправи на збільшення ваги власного тіла, що впливають або на всю м’язову систему, або вибірково на окремі групи м’язів. Нині увага багатьох фахівців звернена на використання в силовій підготовці спортсменів різних тренажерів. Методи розвитку силових якостей: повторний метод, метод максимальних зусиль, ізометричний метод, ізокінетичний метод, ударний метод, електростимуляційний метод тощо. Практичний досвід розвитку спорту високих досягнень виявив, що жоден із засобів і методів спеціальної підготовки не може вважатися універсальним або абсолютно ефективним. Вибір засобів і методів розвитку сили м’язів повинен визначатися насамперед режимом роботи рухового апарату 5 спортсмена в конкретній змагальній діяльності, тому що будь-який рух людини завжди конкретний і цілеспрямований. Такий підхід припускає не звуження тренувальних засобів і методів, а широкий відбір різноманітних засобів і методів. Також визначається таке поняття як вибухова сила. Вибухова сила характеризується спроможністю до прояву максимальних значень сили за мінімальний час і має визначальне значення для досягнення високої спортивної майстерності у фехтуванні. Розвиток вибухової сили, залежно від специфіки змагальної діяльності, припускає різні варіанти повторного методу. Наприклад, у фехтуванні найефективнішим методом розвитку вибухової сили є так званий ударний метод, ідея якого полягає в тому, що використовується не обтяження, а кінематична енергія, накопичена за умов вільного падіння з висоти. Цей метод передбачає виконання стрибків у глибину з висоти 0,5–0,6 м з подальшим вистрибуванням вгору. Через те, що вправи ударного типу висувають надзвичайно високі вимоги до механічної міцності опорно-рухового апарату, рекомендується виконувати їх після проведення спеціально підготовчих вправ, які вибірково спрямовані на зміцнення відповідних м’язових груп.
1.2 Розвиток швидкісних можливостей
Успішність виступів спортсмена багато в чому визначається такими його швидкісними якостями як уміння швидко стартувати, миттєво маневрувати, 10 швидко виконувати технічні прийоми, негайно оцінювати змагальні ситуації й ухвалювати правильні рішення. Швидкість – це спроможність людини робити рухові дії за мінімальний для певних умов проміжок часу (В.М. Заціорський, 1970). Швидкісні спроможності, на спільну думку фахівців, розвивати дуже складно, і цей розвиток здійснюється у значно менших межах, ніж інші спроможності. Швидкість рухової реакції розуміють як латентний час реагування, що має дуже важливе значення у фехтуванні. Рухова реакція може бути простою і складною. Різновидами останньої є реакція на об’єкт, що рухається, і реакція вибору або антиципація. Проста реакція – це відповідь заздалегідь відомим рухом на наперед відомий сигнал, що з’являється раптово. Прикладом може бути дія, що атакує, або захисна дія у фехтуванні тощо. Під час удосконалення швидкості простої реакції використовують переважно повторний метод, суть якого полягає в повторному, можливо, швидшому реагуванні на сигнал, що раптово з’являється. Ця захисна дія у відповідь на заздалегідь відомий удар-укол партнера у фехтуванні і т.п. Складна рухова реакція – це реакція “вибору”, коли з кількох можливих дій потрібно миттєво вибрати одну, відповідну до цієї ситуації. Це спостерігається в тих видах спорту, для яких характерна постійна й раптова зміна ситуації дій (фехтування, бокс тощо). Контроль за динамікою швидкості повинен передбачати виміри в лабораторних умовах прихованого періоду рухової реакції, швидкості одиночного руху й максимальної частоти рухів. Педагогічні тести для оцінювання швидкісних якостей містять біг на 30 м з ходу. Результати контрольних нормативів дозволяють оцінити рівні розвитку (високий, вищий за середній, середній, нижчий за середній, низький) швидкості кваліфікованих спортсменів. Нормативні показники дають можливість виявити сильні та слабкі сторони підготовленості спортсмена і визначити шляхи раціонального й оптимального застосування тренувальних впливів.
1.3 Розвиток витривалості
Витривалість – одна з основних якостей людини. Витривалість зазвичай розуміють як здатність протистояти втомі в будь-якій діяльності. Розвиток витривалості – це вдосконалення організму в боротьбі із втомою. У різних умовах втома проявляється різними способами та пов’язана з різними функціональними змінами в організмі. Тому можна припустити, що й витривалість за відношенням до різних типів утоми має різну природу. Фахівці розрізняють чотири основні типи втоми:
–– розумова (наприклад, після розв’язання математичних рівнянь або гри у шахи);
–– сенсорна (у результаті напруженої діяльності аналізаторів, наприклад, втоми зорового аналізатора у спортсменів-стрільців);
–– емоційна (як наслідок інтенсивних емоційних хвилювань, емоційний компонент завжди наявний після виступу на відповідальних змаганнях);
–– фізична (викликана м’язовою діяльністю).
У фехтуванні є елементи всіх типів утоми. Нас найбільше цікавить фізична втома й відповідні питання розвитку фізичної витривалості. Витривалість є багатогранною фізичною якістю, яка базується на різних фізіологічних та психологічних процесах. Деякою мірою витривалість залежить від кількості м’язових волокон, їх товщини, джерела енергії, необхідної для скорочення м’язів, вольових здібностей спортсмена, 15 психологічної стійкості його організму до неприємних змін внутрішнього середовища, а також від рівня розвитку інших фізичних якостей, технічної і тактичної майстерності спортсмена. Для розвитку витривалості використовують загальнопідготовчі, допоміжні, спеціальнопідготовчі та змагальні вправи. Однак специфічну змагальну витривалість можна розвивати лише за допомогою змагальних вправ. Засоби тренування вибирають з урахуванням мети й завдань самого тренування, а також залежно від рівня підготовленості спортсменів, їх віку й індивідуальних особливостей.
Для всебічного оцінювання та контролю за рівнем розвитку витривалості варто використовувати комплексне тестування в лабораторних умовах. Досить повне уявлення про рівень розвитку витривалості фехтувальників дають тести, що ґрунтуються на матеріалі бігу на тредбані. Такий підхід 16 дозволяє на підставі спеціального аналізу реакцій зовнішнього дихання, серцево-судинної системи, газообміну, транспорту газів кров’ю, метаболічних змін і зрушень внутрішнього середовища організму встановити рівень розвитку витривалості.[1]
2. Які методи запобігання травм у тренуваннях?
Для того щоб максимально запобігти травм на тренуваанях з фехтування потрібно дотримуватися чітких правил а також уважно підбирати фехтувальне екіпірування, про що зараз і поговоримо.
Захисний костюм фехтувальника складається з куртки та штанів по коліно на підтяжках, зроблених із полегшеного кевлару. На ногах у спортсменів довгі білі гетри та спеціальне взуття для фехтування з плоскою підошвою. На голові у фехтувальників маска з металевою сіткою та коміром, що захищає горло спортсмена. На руки одягають рукавички. Під захисний костюм фехтувальники надягають захисні набочники. У шпажистів сітка фехтувальної маски ізольована зсередини та зовні пластичним ударостійким матеріалом. Маски рапіристів аналогічні маскам шпажистів, але ще мають електричний комір. У шаблістів сітка маски та комір не ізольовані та виконуються з електропровідного матеріалу. Шабельна рукавичка має струмопровідний манжет. Рапіристи надягають поверх костюма спеціальні металізовані струмопровідні жилети, а фехтувальники на шаблях — куртки, що відображають поверхню спортсмена.
Розглянемо види зброї які використовуються у фехтуванні (відмінності):
· Рапіра – холодна зброя, що коле, з гнучким клинком. Довжина рапіри варіюється від 90 до 110 см, а маса рапіри дорівнює 500 гр. Для захисту рук спортсменів у рапірі передбачена гарда діаметром 12 сантиметрів.
· Шпага – холодна зброя, що коле, по конструкції дуже схоже на рапіру. На відміну від рапіри у шпаги жорсткіший клинок (тригранний перетин) і вона на 270 грам важча. Гарда, що захищає руки спортсмена, дорівнює 13,5 сантиметрів у діаметрі.
· Шабля – рубляче-колюча холодна зброя трапецієподібного перерізу довжиною до 105 см і масою 500 г. [2]
- Teacher: Alina Semenova